Напрями психотерапії

Направления психотерапии

Когнітивно-поведінкова терапія

Когнитивно-поведенческая терапия

picture

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – сучасний напрямок психотерапії із науково доведеною ефективністю. Експериментально підтверджено її значення у лікуванні тривожних та панічних розладів, обсесивно-компульсивного розладу, фобій, проблем у міжособистісних відносинах, розладів харчування та депресії. Завдяки цьому КПТ – єдиний напрямок психотерапії, який оплачується страховими компаніями у Європі. Її перевагами є логічність та чітка структура терапевтичного процесу, зв'язок теоретичних понять із психофізіологією, а також покладені в основу фізіологічні концепції.

Основні цілі КПТ:

  • зменшення чи усунення симптомів розладу;
  • зниження ймовірності повторного розвитку проблеми після лікування;
  • підвищення ефективності медикаментозного лікування психологічних проблем (при депресії, обсесивно-компульсивному розладі, панічному розладі);
  • зміна переконань, установок, що порушують соціальну адаптацію.

Для досягнення цих цілей психотерапевт допомагає клієнту вирішити такі завдання:

  1. усвідомити вплив думок на емоції та поведінку;
  2. навчитися виявляти негативні автоматичні думки та спостерігати за ними;
  3. дослідити негативні автоматичні думки та аргументи, які їх підтримують і спростовують (“за” та “проти”);
  4. замінити помилкові думки більш раціональними;
  5. виявити та змінити дезадаптивні переконання, що формують сприятливий ґрунт для виникнення когнітивних помилок.

Автоматичні думки – це думки, які мозок записує у “швидку” область пам'яті (підсвідомість), оскільки вони часто повторюються або людина надає їм особливої ​​важливості. У цьому випадку мозок не витрачає багато часу на повторне повільне обдумування цієї думки, а приймає рішення миттєво, виходячи з попереднього рішення, записаного у “швидкій” пам'яті. Така “автоматизація” думок може бути корисною, коли треба швидко прийняти рішення (наприклад, швидко відсмикнути руку від гарячої сковороди), але може нашкодити, коли автоматизується неправильна чи нелогічна думка (наприклад, «У мене все одно нічого не вийде», «Я невдаха», «Якщо мене звільнять, станеться катастрофа»). Саме тому завданням КПТ є розпізнавання таких автоматичних думок, повернення їх у область повільного переосмислення, для того, щоб видалити з підсвідомості невірні судження, і перезаписати їх правильними контраргументами.

Когнітивні помилки - це емоційно заряджені схеми, які безпосередньо викликають спотворення сприйняття світу. Основні види когнітивних помилок:

  • довільні умовиводи – вилучення висновків у відсутності підтверджуючих фактів чи навіть за наявності фактів, що суперечать висновку (наприклад, «Я не вмію ладити з людьми»);
  • надузагальнення - умовиводи, засновані на одиничному епізоді, з подальшою їх генералізацією (наприклад, «Всім жінкам від мене потрібні тільки гроші»);
  • перебільшення та применшення – протилежні оцінки самого себе, ситуацій та подій. Суб'єкт перебільшує складність ситуації, одночасно применшуючи свої можливості з нею впоратися («У такого, як я ніколи не вийде стати фахівцем у своїй сфері»);
  • персоналізація – ставлення індивіда до зовнішніх подій як до тих, що мають до нього відношення, коли цього немає насправді («Тільки через мене розпався шлюб батьків»);
  • дихотомічне мислення (“чорно-біле” мислення або максималізм) - зарахування себе або будь-якої події до одного з двох полюсів, позитивного чи негативного в абсолютних оцінках («Всі люди або погані, або хороші»);
  • повинніння – надмірне фокусування на «я повинен» чинити чи відчувати певним чином, без оцінки реальних наслідків такої поведінки чи альтернативних варіантів («Я повинен допомагати своїм друзям за будь-яких обставин», «Я завжди повинен багато працювати», «Я не повинен показувати свій гнів ні при яких обставинах");
  • знецінення - позитивні досягнення, сприятливі ситуації оцінюються як тривіальні і нічого не варті («Те, що я раніше справлявся з цим завданням, зараз не має жодного значення»);
  • негативний фільтр - зосередженість на негативних сторонах життя («У мене все погано», «Ніхто мене не любить»);
  • пророцтво (“ворожіння”) – індивід вважає, що може точно передбачити майбутні наслідки певних подій, хоча він не знає чи не враховує всіх факторів, не може правильно визначити їх вплив («Немає сенсу говорити з начальником, тому що він у будь-якому разі мені відмовить»);
  • катастрофізація – припущення про можливе настання деяких лякаючих подій («Все пропало», «Якщо мене звільнять, моє життя буде зруйновано»);
  • "читання думок" - індивід вважає, що точно знає, що з цього приводу думають інші люди, хоча його припущення не завжди відповідають реальності («Всі вважають мене дурним», «Якщо я покажу свою злість, мене перестануть любити»);
  • наклеювання ярликів – асоціювання себе чи інших з певними шаблонами поведінки чи негативними типажами («Я невдаха», «Я поганий фахівець»).
Джерела:
Транзактний аналіз

Когнитивно-поведенческая терапия (КПТ) – современное направление психотерапии с научно доказанной эффективностью. Экспериментально подтверждено ее значение в лечении тревожных и панических расстройств, обсессивно-компульсивного расстройства, фобий, проблем в межличностных отношениях, расстройств питания и депрессии. Благодаря этому КПТ – единственное направление психотерапии, которое оплачивается страховыми компаниями в Европе. Ее преимуществами являются логичность и четкая структура терапевтического процесса, связь теоретических понятий с психофизиологией, а также положенные в основу физиологические концепции.

Основные цели КПТ:

  • уменьшение или устранение симптомов расстройства;
  • снижение вероятности повторного развития проблемы после лечения;
  • повышение эффективности медикаментозного лечения психологических проблем (при депрессии, обсессивно-компульсивном расстройстве, паническом расстройстве);
  • изменение убеждений, установок, которые нарушают социальную адаптацию.

Для достижения этих целей психотерапевт помогает клиенту решить следующие задачи:

  1. осознать влияние мыслей на эмоции и поведение;
  2. научиться выявлять негативные автоматические мысли и наблюдать за ними;
  3. исследовать негативные автоматические мысли и аргументы, их поддерживающие и опровергающие (“за” и “против”);
  4. заменить ошибочные мысли на более рациональные;
  5. обнаружить и изменить дезадаптивные убеждения, формирующие благоприятную почву для возникновения когнитивных ошибок.

Автоматические мысли – это мысли, которые мозг записывает в “быструю” область памяти (подсознание), поскольку они часто повторяются или человек придаёт им особую важность. В этом случае, мозг не тратит много времени на повторное медленное обдумывание этой мысли, а принимает решение мгновенно, исходя из предыдущего решения, записанного в “быстрой” памяти. Такая “автоматизация” мыслей может быть полезной, когда надо быстро принять решение (например, быстро отдернуть руку от горячей сковороды), но может навредить, когда автоматизируется неправильная или нелогичная мысль (например, «У меня все равно ничего не получится», «Я неудачник», «Если меня уволят, произойдет катастрофа»). Именно поэтому задачей КПТ является распознавание таких автоматических мыслей, возвращение их в область медленного переосмысления, с тем, чтобы удалить из подсознания неверные суждения, и перезаписать их правильными контраргументами.

Когнитивные ошибки – это эмоционально заряженные схемы, которые непосредственно вызывают искажения восприятия мира. Основные виды когнитивных ошибок:

  • произвольные умозаключения – извлечение выводов в отсутствие подтверждающих фактов или даже при наличии фактов, противоречащих заключению (например, «Я не умею ладить с людьми»);
  • сверхобобщение – умозаключения, основанные на единичном эпизоде, с последующей их генерализацией (например, «Всем женщинам от меня нужны только деньги»);
  • преувеличение и преуменьшение – противоположные оценки самого себя, ситуаций и событий. Субъект преувеличивает сложность ситуации, одновременно преуменьшая свои возможности с ней справиться («У такого, как я никогда не получится стать специалистом в своей сфере»);
  • персонализация – отношение индивида к внешним событиям как к имеющим к нему отношение, когда этого нет на самом деле («Только из-за меня распался брак родителей»);
  • дихотомичное мышление (“чёрно-белое” мышление или максимализм) – причисление себя или какого-либо события к одному из двух полюсов, положительному или отрицательному в абсолютных оценках («Все люди или плохие, или хорошие»);
  • долженствование – чрезмерное фокусирование на «я должен» поступать или чувствовать определённым образом, без оценки реальных последствий такого поведения или альтернативных вариантов («Я должен помогать своим друзьям при любых обстоятельствах», «Я всегда должен много работать», «Я не должен показывать свой гнев ни при каких обстоятельствах»);
  • обесценивание – положительные достижения, благоприятные ситуации оцениваются как тривиальные и ничего не стоящие («То, что я раньше справлялся с этой задачей, сейчас не имеет никакого значения»);
  • негативный фильтр – сосредоточенность на негативных сторонах жизни («У меня все плохо», «Никто меня не любит»);
  • предсказывание (“гадание”) – индивид считает, что может точно предсказать будущие последствия определённых событий, хотя он не знает или не учитывает всех факторов, не может правильно определить их влияние («Нет смысла говорить с начальником, так как он в любом случае мне откажет»);
  • катастрофизация – предположение о возможном наступлении неких пугающих событий («Все пропало», «Если меня уволят, моя жизнь будет разрушена»);
  • "чтение мыслей" – индивид считает, что точно знает, что по этому поводу думают другие люди, хотя его предположения не всегда соответствуют реальности («Все считают меня глупым», «Если я покажу свою злость, меня перестанут любить»);
  • наклеивание ярлыков – ассоциирование себя или других с определёнными шаблонами поведения или негативными типажами («Я неудачник», «Я плохой специалист»).
Источники:
Транзактный анализ